Андрій Володимирович, як і багато інших маріупольців, залишився без свого житла. Добре, що вдалося вивезти дружину й доньку. Зараз Андрій з сім’єю знаходиться в Києві. Вважає, що до складу України необхідно повернути всі окуповані території
Я з Маріуполя. Коли почалася війна, там були мої близькі й друзі, а я у робочих справах знаходився в Києві. Зранку мені зателефонував підлеглий, який мав виїхати до Києва на службовому автомобілі, але в Маріуполі вже були вибухи. Я сказав йому, щоб він повертався додому. Після цього почав читати в Інтернеті новини й дізнався про повномасштабне вторгнення.
Найскладніше – хвилювання за рідних і друзів. До 16 березня з ними не було зв’язку.
Я мав квартиру в Маріуполі, а зараз вона зруйнована: немає ні стін, ні даху.
Колишній підлеглий, з яким я товаришував, переховувався з родиною в підвалі. Сусіди попросили його забрати рідних з іншого району Маріуполя. Він поїхав по них, а коли повертався, в його автомобіль влучив снаряд. Пізніше про це дізналася його дружина. Його та людей, які були з ним в авто, не поховали, а поклали в якийсь гараж.
Мої стосунки з родиною стали ще теплішими. Доньку й дружину я ще на початку війни відправив на Захід України. Приблизно два-три місяці вони перебували там.
Хочеться, щоб війна закінчилася якомога швидше. Звісно, повною нашою перемогою з поверненням усіх території, бо інакше росія не зупиниться – обов’язково захоче завершити розпочате.
