Коли почалося повномасштабне вторгнення, Руслан Здольник працював на складі біля траси Київ – Житомир. Уже в обідню пору 24 лютого тисячі автівок виїжджали з Києва, а військова техніка стояла на дорогах під Макаровом. Того ж вечора чоловік записався добровольцем до територіальної оборони.

Через кілька днів у Ситняках під обстріл потрапила місцева родина — чоловік, жінка і їхня внучка. Вони не встигли сховатися у погріб: техніка ворога йшла трасою, Окупанти прострілювали місцевість. Куля потрапила жінці в ногу.

Наступного ранку фельдшерка з села прибігла до сільради — повідомила, що за трасою є поранена цивільна. Руслан разом із місцевими чоловіками поїхав рятувати. Знайшли у погребі. Винесли поранену під обстрілами та перевезли до фельдшерсько-акушерського пункту, де надали першу допомогу. «Тоді не думав, чи страшно, — згадує Руслан. — Треба було просто витягнути живою».