Історії, які ви нам довірили
Я працювала секретарем судового засідання. Коли 25 січня 2015 року в наш будинок потрапила міна, я забрала батьків, і ми переїхали спочатку в Добропілля, а потім купили будинок в Георгіївці. Батьки вже літні, вони дуже важко пережили цю війну.
Наш будинок в Мар'їнці для житла не придатний. Було таке, що в підвалі ховалося 11 осіб разом з дітьми. Під час обстрілів загинув наш сусід. До війни ми раділи життю, а зараз доводиться виживати.
Я дуже добре пам'ятаю день, коли вперше обстріляли Мар'їнку. Це було в ніч з 11 на 12 липня 2014 року. Ми з сином тоді перебували в будинку моїх батьків. Вранці 15-го числа син відвіз нас в Урзуф. Там ми перебували два тижні.
Мама погодилася переїхати, а тато категорично сказав: «Я нікуди зі своєї землі не поїду, буду тут». Батько залишався в Мар'їнці до 2017 року, а потім ми його забрали до себе.
Я залишилася без роботи, зараз доглядаю за батьками. Фінансово наше життя дуже змінилося. У безпеці себе не відчуваю.
Дуже велику роль зіграла гуманітарна допомога, спасибі Фонду Ріната Ахметова і низький уклін. Їх підтримка ніколи не забудеться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
