Я жила в Херсонській області. Після початку війни почались обстріли. Рік я просиділа з двома дітьми в підвалі. Звісно, виходила на вулицю, але було дуже страшно. Літали літаки, йшли російські танки. Обстановка була дуже напружена. Не було води та світла. Я ходила набирати воду до свердловини сусідів. Хліб в село іноді завозили. Ми не виїжджали до останнього. Нікуди не виходили, сподівались, що все закінчиться.

Коли терпіти було вже несила, вирішили евакуюватись. Звернулись до волонтерів, вони нам допомогли. Зараз живемо в Кіровоградській області. Дуже хочу, аби війна вже закінчилась. Мрію по мирне майбутнє у себе вдома.