До війни у мене був дім, робота, нормальне життя. Після початку повномасштабного вторгнення у Рубіжному почалися обстріли, прильоти по місту були постійно. Я думав, що, як і в 2014 році, постріляють та припинять, але через місяць у моєї дружини стався нервовий зрив, тож я вирішив виїжджати.

Дорога з міста прострілювалась, але ми проскочили. Зараз з родиною живу в Харкові. Донька з онуками – в Києві. Всі бояться під час вибухів. Нічого гарного зараз немає, і що буде далі – невідомо. Рідне місто зруйноване, та чи визволять його?