Історії, які ви нам довірили
До війни і зараз я живу в Старогнатівці. У мене є чоловік, двоє дітей. Мої батьки та мама чоловіка теж зі Старогнатівки. До 2014 року життя було гарним. Я працювала. Зараз у нас у селі роботи немає. Молоді важко, всі їдуть. Постає питання про закриття школи, і дітей будуть кудись возити. Молоді практично не залишилося, в основному одні пенсіонери. У школі та садку дітей мало. Важко.
У 2015 році я була вагітна, і нам довелося поїхати, тому що медицини тут немає. Ми поїхали на непідконтрольну територію. Життя дитини було важливішим, ніж своє.
У безпеці ми себе не відчуваємо. У нас скрутне фінансове становище. Кожного дня присутній страх – страшно лягати спати, вести дітей до школи або садка. Діти дуже сильно бояться. Коли дитині було півтора року, він ставав у вікно і кричав: «Мамо, там буде бах!» Перелякана і одна дитина, і друга. Добре, хоч наш будинок не постраждав, але поруч були прильоти.
Ми отримували допомогу від Фонду Ріната Ахметова, поки діти були маленькі. Свекруха – пенсіонерка теж отримувала. Допомагав також Червоний Хрест. Від Фонду нам давали продукти, а від Червоного Хреста спочатку давали продукти, а потім грошову допомогу. Підтримка була велика.
Найбільше хочеться спокійного життя та впевненості в завтрашньому дні.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
