Історії, які ви нам довірили
«Дитина говорила: мама я хочу спати. Брав мене за руку і вів до погребу»
Альона Бухур із чоловіком та двома маленькими дітьми проживає у селищі Валентинівка, біля Торецька. Зі здриганням згадує перші дні обстрілів, як над селищем пролітали снаряди.
Найжахливіший спогад про її маленьку дитину – коли вона брала за руку і вела маму до погребу, де вони перечікували обстріл. Він хотів спати.
Найстрашніше для жінки було, коли її маленька дитина брала її за руку, говорила: «мама я хочу спати» і вела її до льоху, де вони перечікували обстріли. Хлопчик хотів спати.
Чоловік Альони втратив роботу в Донецьку, у сім'ї виникли фінансові труднощі. Тоді великою підтримкою була гуманітарна допомога від Фонду Ріната Ахметова.
Молода жінка мріє про те, щоб у їхнє селище відновилося життя. Щоб поверталися люди та жили у спокої та мирі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
