Моя донька живе музикою, танцями та акторським мистецтвом. Вона мріє стати професійною актрисою, і раніше сцена була її стихією. Але війна змінила все. Те, що колись приносило радість, тепер приховано за стіною пригніченості та постійної тривоги.

Я виховую доньку одна. На початку повномасштабного вторгнення ми виїхали за кордон, але у 2023 році повернулися додому. Наше житло у Кривому Розі знаходиться на вулиці, де вже декілька разів прилітало прямо у сусідній двір. Під час обстрілів наш дім зазнав пошкоджень, і цей досвід став для дитини нестерпним. Тепер вона має проблеми зі здоров'ям, боїться виходити на вулицю, ходити в магазини чи кудись їздити. Ми займаємось з психологом, намагаючись подолати цей важкий стан.

Зараз ми переїхали до Києва, але тут донька почувається самотньою. Вона втратила своє коло спілкування і не має друзів. Я дуже хочу допомогти їй знайти підтримку, щоб вона знову відчула себе дитиною, яка може мріяти про сцену, а не здригатися від кожного звуку. Найстрашнішим у нашій пам'яті назавжди залишиться початок війни та ті постійні вибухи, що зруйнували її спокій.