Рівно рік, як Нікопольський район на Дніпропетровщині під майже щоденними обстрілами. По нам б’ють градами, важкою артилерією, мінометами та дронами. Удари росіяни продовжують і вдень і вночі. Від першого дня вторгнення я нікуди не виїжджала. У мене семеро дітей, дуже боюсь за їхнє життя. Коли стає нестерпно, йдемо до підвалу. Над моїм будинком часто пролітають ракети і дрони.

Найбільше мене шокують новини про вбивства дітей. Це дуже страшно.

Зараз я чекаю лише на мир. Хочеться сподіватись на краще, аби країна відновилась і процвітала.