«Три дні просиділи у підвалі. Там було дуже сиро та холодно. Окупанти почали обстрілювати нас фосфорними бомбами. Навколо все спалахнуло. Ракети летять, будинки горять.

Вирішили їхати, куди очі дивляться. Було затишшя на 5 хвилин, і ми втекли з рідного дому. Відкрили клітки, випустили всіх тварин: курей, гусаків, собак. В машині не було вільного місця, сусідку посадили на капот, так і виїхали», – розповідає Наталія Чорноіван.