Я жила в Краматорську. З перших днів у місті тривають обстрілі. Перші місяці не було води й газу. Люди виїжджали з міста, а я під час вибухів сиділа в підвалі. Біля мого будинку збили ракети - осколки прилетіли у вікно моєї квартири. Після цього я з мамою виїхала. Мій батько планував виїжджати з вокзалу в той день, коли туди прилетіла російська ракета. Це була велика вдача, що він не встиг туди доїхати. Потім він виїхав на автобусі до нас у Полтаву. На жаль, зараз його з нами вже немає.

Він помер на чужині, про що дуже жалкував перед смертю.

Зараз ми з мамою сподіваємось лише на мир. Дуже б хотілося повернутись додому. Я приїжджала додому один раз, але мені було дуже страшно. У школу влучила ракета, після чого я почула вибух Все це потрібно закінчувати,  щоб не гинули люди.