У перший день війни у мене було погане передчуття. Тривога була на серці. Я почула вибухи та зрозуміла, що треба вивозити дітей. Я була шокована, що залишила рідних. Не розуміла, чи побачу коли-небудь свою квартиру. Я виїхала з рідними на машині. На дорогах були затори, всі рятувались від війни. Зараз я живу в Полтаві. Тут знайшла квартиру. Я хотіла поїхати за кордон, але не наважилась. У рідній країні легше переживаю складнощі. Хочу, щоб війна закінчилась, щоб рідне місто відбудували. Зараз у Костянтинівці тривають обстріли. Сподіваюсь, місто вистоїть.