У перший день війни я був на роботі. Потім почув вибухи і зрозумів, що почалася війна. Пів року я прожив під бомбардуваннями. У місті не було світла, води та продуктів. Рятувала гуманітарна допомога. 

Коли снаряд прилетів у мій будинок і не розірвався, я зрозумів, що треба виїжджати.

Я все втратив, жити зовсім не хотілось. Перевівся до Дніпра, зараз тут живу і працюю. Розумію, що не треба було так надовго залишатись у Бахмуті. Життя - найдорожче, що є. Яке буде майбутнє, я не знаю.