Коли почалась війна, я була в Кіндратівці. Почались обстріли, над головою літали ракети. Мені стало дуже страшно. Не знала, що буде далі. Донька з онуками виїхала, а я поки лишаюсь. У мене господарство, не можу все залишити. Під час вибухів бігаю у підвал.

Перші місяці не було води та газу. Зараз все є. Ракета прилетіла через дорогу, хату сусідів рознесло. Стіни у моєму будинку тріщали.

Одного дня я пасла кіз та побачила зруйновану вулицю. Не очікувала, що таке станеться. 

Щодня у мене серце болить за наших хлопців. Дуже хочу миру та спокою. Сподіваюсь, що скоро все це закінчиться.