Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Світлана Володимирівна Берест

«Намагалися не показувати дітям наш переляк»

переглядів: 639

Світлана з чоловіком та двома дітьми живе у Попасній. У 2014–2015 сім'я виїжджала з міста. Пізніше вони повернулися і почали будувати життя у нових реаліях, коли не стало роботи та різко знизилися доходи.

Сім'я у нас складається з чотирьох осіб: я, чоловік та двоє дітей. Доньці виповнилося 16 років, а синові – п'ять.

Я була на роботі, коли ми почули вибухи. Зачинила магазин, прибігли додому, спустилися до підвалу та провели там два дні. Ми одразу виїхали ненадовго, десь на тиждень-два. Потім повернулися, і 2015-го, коли сильні обстріли почалися, ми знову виїхали, але вже на два місяці. Виїжджали ми в принципі спокійно. Було страшно за дітей, яких вивозили. Тому що у машині було четверо наляканих дітей. Намагалися не показувати їм наш переляк.

Під час бомбардування наш будинок постраждав. Були вікна вибиті, двері, але вже все відновили.

Було непросто. Обидва з чоловіком роботу втрачали. Він був приватним підприємцем, економіка похитнулася, і він став менше заробляти.

Найстрашніший момент був, коли почався обстріл, а в мене батько лежав у лікарні у Первомайську. Ми довго не могли його звідти забрати. Дуже дякую людям, які допомогли вивезти його.

Мрію, щоби все було, як раніше.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Попасна 2014 2021 Текст Історії мирних жінки чоловіки діти переїзд зруйновано або пошкоджено житло обстріли втрата роботи безпека та життєзабезпечення
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій