1975 року я приїхала сюди до сестри, через два роки вийшла заміж, народила сина. Із чоловіком прожили років зо три та розійшлися, я сама виховувала сина. Зараз на пенсії, ні на що не вистачає, не живу, а існую. Таке пригнічення, що не знаєш, навіщо живеш.
Почали стріляти, і наше життя повністю змінилося. Ми бігали до підвалу, ховалися. Виїжджати грошей не було.
Нас лякає, що йде війна, і невідомо, коли вона закінчиться. Немає впевненості в завтрашньому дні, нещодавно знову стріляли.
Хочеться кудись виїхати від війни та відпочити.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.