Уштик Тетяна, 11 клас, Могилянівський ліцей Острозької міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Данилішина Ірина Петрівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

ВІЙНА... Це не просто рубрики в новинах, статистика втрат на фронті, заголовки в пресі... Це той момент, коли  ти тільки починаєш розуміти, що руйнується твоє до теперішнє життя і настає інше: сповнене не тільки тривогою, а й болями та втратами. Війна- це не тільки битва на передових позиціях, війна - це виклик всім людям не лише однієї держави, а й цілого світу.

Це кон, на який поставлено майбутнє та Європи та цінності всього демократичного світу .

Раніше слово "війна" мною сприймалося, як історизм чи картинка з кінофільму, вимальована багатою уявою режисера, а сьогодні я і тисячі молодих українців, стали поколінням, яке незабаром, я думаю, називатимуть не альфа чи бета- дітьми, а "дітьми війни".

Психологи скажуть, що ми - діти з поствоєнним синдромом...

Але, на жаль, в одну  мить все змінилося. 1000 -денний зворотній відлік... Перші дні війни були,  наче жахливий сон, далі сльози, відчай, зневіра... Я не хочу згадувати тих перших ранків  та днів війни, коли творився такий небачений  до сьогодні безлад , коли ні діти, ні дорослі не розуміли, що відбувається. В той момент мені так захотілося піти до школи, поспілкуватися, але в спільноті написали, що уроків не буде. Тоді я ще й уявити не могла наскільки довго триватиме війна ( адже нас запевняли, що тиждень- два) і як ми будемо жити далі. Мені було дуже страшно, адже я була на той час восьмикласницею.

Але з часом з допомогою мами, я трішечки оговталась та якось миттєво подорослішала. Я усвідомила, що війна - це не сон, це реальність, у якій нам доведеться жити далі.

Кожен новий день у мене, як і в багатьох, мабуть, розпочинався із перегляду новин. А вони, на жаль, були невтішними. І я зрозуміла, що я повинна чимось допомогти прискорити перемогу. Ми з друзями плели маскувальні сітки, пекли пиріжки, а коли настало літо, то заготовляли лікарські рослини і готували лікувальні фіточаї та передавали захисникам, малювали малюнки, писали листи, адже моральна підтримка теж важлива.

Життєві уроки: війна навчила мене бути не тільки сильною та відповідальною, а й чуйною та корисною людям.

І хоча війна ще триває та ПЕРЕМОГА вже не за горами!