Моя дитина народилась у 2014 році в Донецьку. Ми змушені були покинути місто. З 2016 року постійно живемо в Одесі. 

На початку війни у місті була нестача їжі. Я працюю і можу забезпечувати дитину. Хоч вона і знаходилась в Одесі, але психіка була порушена, і ми звертались до спеціаліста – невролога, дитина приймала заспокійливі. І до сьогоднішнього дня підтримую її БАДами, бо могла в будь-який час істерика бути на пустому місці. 

У нас є житло в місті Горлівка, але ми вісім років як виїхали, так і не були там. Тиняємось по квартирах по орендованому житлу, міняємо постійно місце проживання.

У нас немає родичів, ми одні з дитиною. З Одеси була масова евакуація в березні на захід України і в Ізмаїл. Я брала участь в евакуації людей в березні.

Живемо і тримаємо стрій.  Я не мою часу на психологів, бо працюю. Поки що ми нічого не надбали. Слава Богу, що живі.