Дуже важко було селянам півдня України в окупації без води. Доводилось їздити по неї під обстрілами

Війна застала нас удома. Дуже страшно чути, як над головами літають ракети і десь вибухають, а в нас ще й діти малі. Ми залишились, а дітей вивезли. У мене є неповнолітній син і внучка тримісячна. Старший син одружився, і його сім’я була також із нами в селі. 

Найстрашніший був день, коли діти виїжджали і понад п’ятдесят блокпостів проїхали. На Кривий Ріг їх не пустили - там стояли блокпости і розвертали. Вони росіянам сказали, що дитину потрібно вивезти в лікарню - думали, що змилуються і пропустять, але їм сказали їхати в Берислав. Потім нам сказали, що колонами люди виїжджають через Давидів Брід, і наші діти теж поїхали. Це було дуже тяжко: не знати, доберуться вони, чи ні. 

Ми залишилися і в окупації були пів року, поки нас не звільнили. Не було в нас ні води, ні ліків, тому що росіяни все розбили. На дорозі дроти валялися. Я не знаю, чим вони їздили, що все поваляли. Ми їздили в сусіднє село трактором, і там нам бочку з водою чіпляли. Чоловік до війни зробив собі свердловину, і завдяки цьому ми виживали. Привозили воду. Люди і собі брали, і тварин напували. 

Їхали ми під обстрілами. Я не знаю, куди росіяни стріляли і куди снаряди летіли, але це було страшно. 

2 жовтня росіяни тікали з нашого села масово. Ми не розуміли, чому вони тікають. Я сказала чоловікові, що, мабуть, наші заходять. Один день взагалі нікого не було в селі. А 3 числа під вечір я доїла корову, і ворота зачинені були. Коли постукали у ворота – і тільки каски видно. Я так злякалася! Подумала, що знову росіяни повернулись. А хлопці кажуть: «Відчиняйте, господине! Збройні Сили України». Це така була радість! Аж до сліз. Навіть не можна передати словами, які ми всі були задоволені тим, що наші прийшли і нас звільнили. Тепер ми можемо зустрітися зі своїми дітьми, яких давно не бачили. 

У нас не було рівно рік і місяць світла, але потім усе відновили. Тепер у нас є і вода, і світло. Усе добре. 

Молимось і просимо Господа Бога, щоб війна швидше закінчилася, щоб мирні люди і наші військові не гинули. Мій племінник загинув на війні рік тому. Не хочеться, щоб було стільки втрат із нашого боку. Але я не можу сказати, коли війна закінчиться. 

Мрію, щоб швидше настала перемога. Щоб наша Україна розквітла. Щоб наші рідні повернулися і можна було зустрітися з усіма.