Зранку я почула вибух та зрозуміла, що почалась війна. Я маю інвалідність, дуже тяжко ходжу. Доводиться пересуватись на милицях. Мені потрібні медикаменти, а їх не вистачає. Гуманітарну допомогу видають продуктами. Кожен день у місті жахливий, весь час тривають обстріли. Я живу у постійній напрузі. Прилітають снаряди, постійно руйнуються будинки.

Ніхто не очікував, що росіяни нападуть. Мої батьки з Росії. Як таке могло статись? 

Я не виїжджаю. Чекаю справедливого майбутнього для нашої країни. Хочу, щоб наші люди жили нормальним життям. Не дай Боже комусь таке витримувати, як ми зараз.