У місті були сильні обстріли з першого дня війни. Я бігала у бомбосховище, а ще ховалась у погребі. Це згадувати дуже важко. Я живу одна, мені буває дуже страшно. Перші місяці війни у місті не було води та світла. Я набирала в колодязі. Досі шокована, що доводиться переживати війну. Я нікуди не виїжджала, залишаюсь постійно вдома. Через стрес я хворію, п’ю заспокійливі ліки. Кожен день живу у напрузі. Коли йду до магазину, не знаю, чи повернусь додому. Я чекаю перемогу. Сподіваюсь, що зможу відчути спокій після закінчення війни.