Війна мене застала в Олексіївці, на межі з прифронтовою областю. Там були сильні обстріли. Це був жах, тому що я не розуміла, що робити. Потім не стало води - це було тяжко. Прилітають ракети й снаряди, але я нікуди не виїжджаю. Не можу покинути рідний дім, тим більше, що папа лежить після інсульту. Я не можу його покинути. Від стресу мене рятує музика та кіно. Потрібно постійно відволіктись, щоб не зійти з глузду. Дуже хочу тиші та миру. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться.