Почалися обстріли, і я була вдома. Не стало води, світла й газу. Прилітали ракети та снаряди, були влучання в будинки. Було дуже страшно, але якийсь час я залишалася там, де жила.

Згодом я все ж евакуювалася. Деякий час жила в Полтаві у приміщенні дитячого садочка.

Це було непросто, але я була вдячна, що є дах над головою і відносна безпека. Зараз я орендую житло. Я дуже сумую за своїм селом, за домом і звичним життям. У думках постійно повертаюся туди. Найбільше я чекаю миру.