У мене було нормальне життя під мирним небом. У перший день війни почув вибухи. Я був у відрядженні у Костянтинівці. Туди прилетів снаряд. Я відразу поїхав додому в Лисичанськ. Там залишалась моя родина, я маю трьох дітей. Не стало води, світла та газу. Місто перебувало під обстрілами. Прилітало все, що тільки можна було. Ми сиділи в підвалі, щохвилини боялись загинути . 

Я вивіз родину через місяць після вторгнення. Потягом ми дістались Слов’янська, а звідти поїхали далі. Зараз живемо в Одесі. Я навчився долати стрес, щоб не лякати дітей. Чекаю тільки миру та завершення війни.