У мене дві дочки, і війна застала нас вдома. Обстріли трапляються часто, тому ми змушені ховатися в підвалі, коли чуємо гуркіт снарядів. Були випадки, коли прилітало прямо поруч із моїм будинком. Було дуже страшно. У багатьох людей розбило будинки. 

У місті не було світла та води, і виживати ставало дедалі важче. Магазини та аптеки не працювали, і доводилося розраховувати тільки на запаси та підтримку волонтерів.

Незважаючи на все це, я не виїжджала. Куди їхати? Діти з онуками евакуювались. Вони дуже злякались війни. Кожного дня я живу з надією на мир, мрію, щоб більше не було обстрілів. Вірю, що скоро настане перемога.