Дмитро весь час працює на своєму виробництві, тому залишився у Запоріжжі, коли жінка з сином виїхали. Але в місто бувають дуже сильні прильоти, тому сім’я все ще живе за кордоном

Після нічної зміни з 23 на 24 лютого ми прийшли митися, а хлопці в лазні сказали: «Ви чули, що почалася війна?» Я в це спочатку не повірив, а коли їхав в автобусі додому, вже побачив черги на заправках, в банкомати. Дома дивився новини, і все ще не вірив. І дружині казав: «Не панікуй». А коли вже зрозумів, що бойові дії розпочалися, то думав що це ненадовго – може, через пару днів західні держави якось втрутяться, і все швиденько закінчиться. В перший день хотів зняти готівку, оббіг весь район, а термінали не працювали, і нічого не працювало. 

2 березня я був на зміні, а дружина подзвонила і поставила перед фактом: вона з сином уже в потязі. Поїхала спочатку до Львова, а потім - у Польщу. До цього я був не готовий. 

Зараз я вже два роки без родини. Вони за ці два роки приїжджали раз на рік на пару тижнів. Чекаю, може в цьому році приїдуть, а так - спілкуємося по WhatsApp. Для мене найтяжче – оця самотність.

Коли я сам під цими обстрілами, або коли працюю на виробництві, і в цей час прилітає так, що все підстрибує, то це жах. Гинуть люди. За що?

Поки що я не бачу, куди моїй сім’ї повертатись. Розруха повна, роботи немає, навчання немає. Що їм тут робити? Сидіти під ракетами і чекати, поки прилетить? 

Мій син займався до війни карате професійно. У 2022 році у Голандії був Чемпіонат Європи, на який збірна Україна вирушала зі Львова через Польщу і Німеччину. Дружина з сином приїхали в інше місто і він приєднався до збірної, яка збирала своїх людей по всій Європі. Мій син вийшов до фіналу Чемпіонату і зайняв четверте місце у своїй категорії серед 32 учасників. Я хвилювався, коли він виступав, був на зв'язку. Дружина знімала, висилала мені відео з його виступів.

Я дуже віруюча людина і думаю, що все в руках Господа. Як швидко війна розпочалася, так може в будь-який час і закінчитися. А коли - це знає тільки Господь Бог.

Майбутнє не тільки своє, ми ж частина суспільства. Дуже хочеться, щоб наступив мир, щоб перестали гинути люди, в першу чергу – діти. І щоб всі були живі і здорові. На початку війни було об'єднання, а зараз суспільство роз'єднується, в нас є не тільки зовнішній ворог, а й внутрішній. Рано чи пізно війна закінчиться. Дуже хочеться, щоб це сталось скоріше.