В перший день війни у нас тут було страшно: літали гелікоптери, стріляли. Потім я дізнався, що мої знайомі загинули. Це був напад на Снігурівщину. 

На той час було туго з продуктами, ліками, засобами гігієни, бо магазини позакривались. Люди виїхали. 

Було важко, але я не виїжджав. Було бажання виїхати, але мати я ніколи не кину. Мамі 72 роки буде. Приходили і до нас з автоматами ці шакали, і дуже було страшно. Моя дитина евакуйована в Кривий Ріг.

Я хочу, по-перше, щоб небо було чисте над головою. Слава Україні! Дай Бог здоров’я тим хлопцям, які нас захищають.