Я з Бахмута. Залишалась вдома до серпня, а коли снаряди падали поряд з моїм помешканням, вирішили евакуюватися, вивезли дітей.

У Бахмуті було все зруйноване, крамниці зачинені, не було ні медичного обслуговування, ні світла, ні води, ні зв'язку.

Коли виїжджали, житло було вже дуже складно знайти. Діти шукали його на місці. Винаймали квартиру подобово і паралельно шукали помешкання. Ми виїжджали самі, без волонтерів. 

Шокувало те, що місто зруйноване, що люди гинуть, діти. Наша квартира знищена, повертатися нам нікуди.

Приємно вразили люди, які про нас піклувались, роздавали гуманітарну допомогу тоді коли ніде було купити хліб, роздобути воду, тобто найнеобхідніше, що потрібно для життя. Люди ризикують, жертвують собою заради мирних жителів, заради дітей. 

Ми отримуємо допомогу і від Фонду Ріната Ахметова, велике вам дякую. 

Обрали Жовті Води, тут спокійніше. У дорозі перешкод ніяких не було, всі з розумінням пропускали. 

Всі ми залишились без роботи. Виплати ВПО якось рятують. Сподіваємось, що війна скоро скінчиться. Діти просяться весь час додому. 

Ми живемо одним днем. Хочеться бачити майбутнє мирним, таким, як воно було до 24 лютого.