Ми виїхали з Донецька, коли почалася війна. А жили там у дев'ятиповерхівці біля залізничного вокзалу.
Онучка Анжеліка мало не загинула 2014 року. Її школа знаходилася біля донецького аеропорту – і почалися обстріли.
Ми ховалися в підвалах, а коли не встигали спуститися в укриття, то ховалися під столом. Не одну ніч так проводили. Довго терпіти цього не змогли й поїхали.
У Маріуполі живемо в гуртожитку. Нехай без комфорту та домашнього затишку, зате спокійно. Я інвалід, у мене хворе серце, і поки за станом здоров'я не можу облаштувати житло.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.