Ми виїхали з Донецька, коли почалася війна. А жили там у дев'ятиповерхівці біля залізничного вокзалу.
Онучка Анжеліка мало не загинула 2014 року. Її школа знаходилася біля донецького аеропорту – і почалися обстріли.
Ми ховалися в підвалах, а коли не встигали спуститися в укриття, то ховалися під столом. Не одну ніч так проводили. Довго терпіти цього не змогли й поїхали.
У Маріуполі живемо в гуртожитку. Нехай без комфорту та домашнього затишку, зате спокійно. Я інвалід, у мене хворе серце, і поки за станом здоров'я не можу облаштувати житло.
.png "Імена")
