До війни Зоя Гаврилівна була медпрацівником, щасливо жила зі своєю сім’єю та раділа всьому, що мала. Але війна вкрала спокій мирних жителів. Жінка розповідає про танки та обстріли, що наганяють жах на людей. Зоя Гаврилівна засмучена через те, що ніколи не бачила правнука, який пішов вже до школи.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.