71-річний Володимир із села Вірнопілля Ізюмського району Харківщини загинув у власному погребі 5 травня 2022 року. Того дня прямо в укриття прилетів російський снаряд.

Після початку повномасштабної війни, коли місто Ізюм стали сильно обстрілювати, донька Володимира Маргарита із родиною виїхала в село до нього. З ними попросилися сусідки Валентина з донькою Анастасією.

«За кілька днів вибухи почали наближатися і до Вірнопілля, – пригадала Маргарита. – Ми сиділи без електрики, газу. Батько переробив стару піч у літній кухні, тож ми могли там готувати їсти. Десь через місяць у селі через обстріли стало нестерпно. Ми почали просити батька виїжджати разом з нами. Але він не хотів. Казав, що мама тут похована, і він тут буде. Також він доглядав за сусідською 94-річною бабусею».

Маргарита з родиною виїхала з Вірнопілля у супроводі українських військових. За селом пережили обстріл «Градами». А 5 травня близько 11.00 окупанти почали закидати Вірнопілля снарядами. За розповідями поліції, Володимир з Валентиною й Анастасією ховалися у погребі. Снаряд прилетів прямо туди і люди загинули.

Володимир народився у селі Рідному Ізюмського району. Працював трактористом, комбайнером, їздив у Казахстан на цілину. «Батько намолочував дуже багато пшениці. Майже кожен рік його нагороджували як найкращого комбайнера – області, країни», – розповіла донька.

Захопленням Володимира була техніка. Він міг розібрати на деталі трактор і знову зібрати його. Також Володимир любив доглядати за пасікою.

«Таких батьків, як у мене, я би кожному бажала. Вони дуже дружно з мамою жили. Вона часто хворіла. Тому я змалечку знала, що тато – як мама: і нагодує, і випере. Це була моя опора. Стіна. Щедрий на допомогу. Важко чи ні, брав себе у кулак і йшов працювати», – додала Маргарита.

Дружина Володимира померла за рік до повномасштабної війни. 18-річною вона приїхала на Харківщину з Тульської області Росії. У Вірнопіллі очолювала дитячий садочок.

У Володимира залишилися донька, четверо внуків, сестра.

Історія з instagram каналу Victims of russia.