Спочатку, у 2014 році, усе було якось незрозуміло. Усі думали, що ніякого обстрілу не буде. А ось 3 червня 2015 року я не забуду ніколи. О 4 годині ранку почався обстріл просто з початку нашої вулиці.
Просто серед будинків поставили «Гради» - і почалося... Було жахливо страшно. Такий звук, ніби прямо над будинком летить літак.
Усе літо були обстріли. Як тільки темніло на вулиці, усі знали, що потрібно йти в притулок, тому що стріляти будуть довго і з усього підряд. Були і сльози від страху, від жаху...
Якось ми все це пережили. Але в 2017 році я виїхала з Донецька. І тепер за ним шалено сумую. Жила в Дніпропетровській області, у місті Нікополі, у містечку для переселенців. Потім поїхала до Одеси, півтора роки прожила там.
Зараз живу у Волновасі. За цей час у мене народилася дитинка. Але де б я не була, постійно дуже хочеться додому. І хочеться мирного неба над головою.
