Я жила в Гірському. Після початку війни місто окупували. Були сильні обстріли, тож всі комунікації розбомбили. Було страшно залишатись. Газа, води та світла не було. Продукти та ліки я не могла дістати. Йти за гуманітарною допомогою було небезпечно. 

Я виїхала за власні кошти. Три  рази ледь на потрапила в аварію, бо було багато машин. Зараз живу в Кременчуці. Тут спокійніше. Кожного дня сумую за рідним містом. Хочу туди повернутись, не дивлячись ні на що.