Юлія Палаженко, 8-В клас, Комунальна установа Сумська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №20, міста Суми, Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Подоляко Тетяна Василівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Війна. Подія, що застала нас зненацька. У кожного були свої плани, думки, сподівання…

І навіть не всі усвідомлюють ці жахливі картини наших реалій, цього огидного воєнного злочину країни-агресора, який вона здійснює щодня. Сьогодні я хочу поговорити про одну з таких подій.

13 квітня 2025 року – атака, яка стала для Сумщини найбільш масштабною за кількістю жертв та постраждалих за час війни. Теракт, який забрав життя 35 людей, які більше ніколи не побачать вільне небо України…

Ворожа ракета влучила в будівлю Конгрес-центру СумДУ, згодом ще одна завдала непоправних втрат. Після першого удару, люди масово пішли допомагати пораненим. Вони не стали сидіти склавши руки.

Але для більшості з них, той день був останнім. Хтось залишиться на все життя калікою, хтось більше не обійме близьку людину, а хтось не матиме змоги побудувати майбутнє…

Українці – це люди, які своїм прикладом найкраще показують єдність. Це нація, яка простягне руку допомоги навіть тим, хто цього не заслуговує. Вони підтримають усіх без винятку. Комусь це коштуватиме здоров’я, а комусь – життя. Але для таких людей це зовсім неважливо. Чиїсь проблеми ми ставимо вище своїх. Такі ми вже люди. Такі ми – українці!

Ці вбивства мирних людей у святковий день змусили мене по-новому поглянути на війну. Ніколи не знаєш, яке рішення буде влучним і правильним, бо тепер і допомога може бути небезпечною. Доброта не завжди буде без певної плати, а злість – без покарання. Звісно, ми нізащо не пробачимо їм цього злочину, але, коли не знаєш скільки тобі лишилося прожити на цьому світі, то треба серйозно замислитися над тим, що ти маєш наразі. Нарешті почати цінувати, що в тебе є, жити одним днем та насолоджуватися життям. При цьому треба не забувати підтримувати нужденних, бо колись і тобі знадобиться допомога.

Війна кожного змінить по-різному. Одних, показавши страшне, змусить цінувати наявне, інших загартує і зробить сильнішими. Всі понесуть покарання – кожен своє…

Але попри все, ми продовжимо жити, не дивлячись на втрати, руйнування, зміни. Продемонструємо нашу силу допомоги, згуртованість, людяність. Покажемо, як ми вміємо жити!