Була вдома коли близько 5 ранку почула вибухи з боку аеродрому. Шокувала загибель колеги від влучання ракети у 5-поверхівку 18 березня 2022 року. Труднощі - евакуація, ми з чоловіком виїхали та забрали з собою 6 котів, перевізники не погоджувались везти тварин.

Нас прийняла щира Черкащина, люди коли дізнались, що в селі оселилися переселенці, несли картоплю, закрутки, сало...Я плакала, не очікувала такої допомоги. Ми живемо всі разом, я, чоловік та наші пухнасті, рідних у нас більше немає.

Вразило, коли сусіди принесли картоплю, щоб ми могли посадити город. Ми виїхали 8 квітня. Працюю дистанційно, але коштів не вистачає, треба якось накопичити, щоб на зиму купити машину дров, тут пічне опалення, село не газифіковане. Про трагічні події нагадують ключі від моєї квартири, що ми залишили в Краматорську. Тут в селі, у будинку, де нам дозволили жити, я заховала ті ключі якомога далі у шухляду, бо кожного разу, як вони потрапляли на очі, то починаю плакати, бо ж не знаю чи зможемо ми повернутись додому, коли це буде і чи буде куди повертатися.