У мого сина, 10-річного Діми, церебральний параліч. Він не ходить, не розмовляє і не може самостійно поїсти. Востаннє ми потрапили до реанімації, бо судома не йшла навіть після уколів протисудомних.
Із хворобою старшого сина ми змирилися. Але справжнім ударом для нас став діагноз молодшого – епілептичний синдром. Ніколи не думала, що в мене після народження першої такої важкої дитини будуть проблеми з іншими дітьми.
Напади в дітей загострилися через постійні обстріли. У нас, у Талаківці, немає жодного цілого будинку. Намагалися виїхати, але довелося повернутися – старшому синові не підійшов клімат, він почав задихатися.
З доходів у нашій родині тільки соціальні виплати, і майже всі вони йдуть на ліки. Продали вже все, навіть господарство.
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.