У невеликій кімнаті клубу, серед мотків тканини й запаху чаю, кипить життя. Тут, у селі Витачів, працює осередок «Витачівські серця». Щодня близько двох десятків жінок збираються, щоб плести сітки, різати тканину. А ще – підтримувати одна одну і тих, хто на передовій. Любов Тарасенко, одна з найактивніших волонтерок, називає цей гурт своєю другою родиною. Вона не може лишитися вдома, коли знає, що «там, у холоді, хлопці тримають оборону». Тепло рук і сердечність жінки вплітають у кожну сітку. Волонтери жартома називають Любов «бригадиром», хоча тут немає начальників. Їхня робота — це ланцюг, де кожна важлива, кожна підтримує іншу. І навіть коли холодно й батареї вимикають, ніхто не йде додому. Бо соромно скаржитися, "бо хлопці мерзнуть в окопі".