Тетяна місяць прожила в окупації в рідному селі Немішаєве, що на Київщині. Цей період жінка згадує як час, що застиг. Щоранку вона спостерігала за колонами російської військової техніки, що проходили повз її будинок, і щиро раділа, коли помічала, що повертається менше, аніж поїхало на завдання. Деокупація була солодкою, згадує Тетяна, з’явилася змога допомагати і працювати на потреби фронту.