Ірина наважилася виїхати з Немішаєвого через тиждень після початку окупації, коли в селищі пропали світло і газ, а вулицями вешталися озброєні загарбники. Їй було кого рятувати – молодшому сину був лише місяць, старшій донці - чотири з половиною роки. Прямо на блокпості окупантів родина спостерігала бій та дивом вціліла. Ще одним рятівником, якого Ірина запам’ятала на все життя, став місцевий мешканець. Незнайомий чоловік на своїй автівці вивів евакуаційну колону з місця обстрілів. Сьогодні Ірина повернулася в рідну домівку і працює координаторкою волонтерської групи «Немішаєвські бджілки».