Ми з Мелітопольського району. Вдома жили, працювали, все у нас було, потім все кинули і виїхали сюди. З першого дня війни повз нас і ракети летіли, і техніка йшла, і все було дуже страшно. Обшуки у нас були, окупанти по хатах ходили. Ми якийсь час ще залишалися там, потім вирішили виїхати.

Ми виїхали в березні. Чи попали так, чи що, але ми виїхали зранку і в три години вже були у Запоріжжі. Після 30 березня виїзд зачинився. 

Вдома залишилися моя сестра з чоловіком і свекор. Вони там чекають нас, а коли – ніхто не знає.

Підтримка у нас є, нам допомагають різні хаби. Але моє найбільше бажання - повернутися додому.