У моєї дитини закінчився лікарняний, і вона мала 24 лютого виходити в школу. Ми прокинулися, почали збиратися, але вчителька у Вайбер написала, що почалася війна.

Росіяни десь 26-го зайшли в Токмак, і не стало світла, води, магазини зачинені були. Шоку не було. До мене дійшло тільки в Запоріжжі, коли були поруч прильоти, будинки руйнувалися. До цього я ще не розуміла, що війна.

Евакуацію проводили Червоний Хрест та ООН. Вони тоді маріупольців евакуювали, а нас не випускали. 

Виїжджали автобуси з Маріуполя, а нас притримували, але за два дні випустили. Зі мною були дитина та мама, якій 80 років, вона майже не рухалася. 

Насамперед потрібно, щоби була наша перемога над рашистами, а коли буде перемога, тоді буде світле майбутнє.