Того дня я збиралася на роботу, але телефонний дзвінок від сусідки змусив мене увімкнути телевізор. Я не могла повірити своїм очам, поки не побачила російські танки на вулицях свого села.

Найбільший шок перенесла, коли наше село було обстріляне, близько до мого будинку.

Щодо продуктів, то, на щастя, проблем не було. Ми мали достатньо запасів і отримували продуктову допомогу.

Ми живемо разом, і найцінніше для мене - це життя. Зворушує взаємодопомога рідних і близьких.

До війни я працювала продавцем, а після переїзду швидко знайшла нову роботу. Зараз я проходжу реабілітацію після операції з ендопротезування.

На подвір'ї залишилися осколки від обстрілу…