Топорко Олександр, учень 8 класу Медведівського ліцею ім. М.Залізняка Медведівської сільської ради Черкаської області
Вчитель, що надихнув на написання есе - Коваль Олена Анатоліївна
Моя Україна майбутнього
Україна існує вже більше тисячу літ, починаючи від невеликої, але потужної слов’янської держави, і до наших днів, коли ми стали незалежною державою. Проте вся наша історія – це постійна боротьба за волю, свободу думки, за право бути найкращими, за право бути нацією. Мирне життя до повномасштабної війни – це спокій, радість, друзі, батьки, школа, ігри. А Мир зараз – це найбільше бажання, мрія, струни душі, які налаштовані тільки на нашу Перемогу.
Мир для мене означає втамування спраги до життя, висохнуть сльози на очах моїх знайомих, друзів, адже є серед них і ті, хто втратив багато із-за війни: дім, родину, мрії. Та попри все буде наша Перемога і настане Мир.
Мабуть, перше, що я зроблю, коли Україна переможе, подякую Богу і нашим воїнам, які захистили мене, моїх рідних, мою землю. Я підійду до своїх односельців, які воювали за мене, і щиро подякую, що вони втримали небо наді мною і давали мені можливість спати в своєму ліжку, ходити до школи.
А далі?.. Далі моя Україна розпочне важкий шлях відродження, адже її землю, її людей понівечили вороги-сусіди. Почнуть відбудовуватися міста і села, почне знову лунати дитячий сміх, ми не будемо чути сигнали про повітряну небезпеку і не ховатимемося у сховищах.
Важко буде відродитися нашим захисникам, бо вони бачили стільки на війні, що ще довго «воюватимуть» у своїх снах і думках. Дуже сподіваюся, що нашими захисниками у новій відродженій Україні будуть пишатися та шанувати їх, бо лише завдяки їм ми матимемо свою вільну державу. Наша держава майбутнього – сильна, незламна, вільна, а армія її буде найпотужнішою в світі. Не хочеться писати, що ми будемо найрозвиненішою, найсильнішою державою.
Так, можливо через півстоліття це станеться, але зараз ми будемо не просто територією з кордонами, не просто державою, а державою з величезної літери У, яку всі поважатимуть; нацією, яка ще раз докаже свою незламність, гідність і право називатися нащадками запорізьких козаків. Повернуться на батьківщину ті, хто виїхав, шукаючи захисту від війни.
Шлях України має бути тільки європейським, бо ми цивілізовані, розумні, маємо багату культуру, історію, а головне – сильних, талановитих і відданих людей. А, можливо, ми створимо свій союз, не європейський, а союз нескорених держав.
Чому ні? Ми можемо зробити все, що в наших силах, якщо будемо щиро вірити, а головне - щось робити для цього.
А я, як громадянин такої нескореної держави, буду здобувати освіту, щоб своєю працею будувати країну далі для наступних поколінь. Хочеться, щоб Україна майбутнього була світлою, цікавою, багатою, бо ми на це заслуговуємо.