Сергієнко Марія Валеріївна, Комунальний заклад "Харківський ліцей №97 Харківської міської ради", м. Харків

Вчитель, що надихнув на написання есе — Шалімова Наталія Миколаївна

"1000 днів війни. Мій шлях"

Війна – це організований конфлікт між кількома державами або всередині держави, метою якого є захоплення територій, повалення державної влади, знищення певних прошарків населення або народів в цілому.

Наслідками війни є: руйнування будівель та видатних пам’яток, чисельні людські жертви чи навіть екологічна катастрофа.

Раніше, у мирні часи, всі ми жили спокійно, планували своє майбутнє, ходили гуляти разом, їздили один до одного в гості та відзначали щорічні свята. Але одного дня все змінилося… В Україні почалося повномасштабне вторгнення.

Пам’ятаю, як я прокинулася 24 лютого 2022 року від дзвінка бабусі. Вона повідомила мені, що все почалося. В той день ми з родиною не знали, що робити. Багато харків’ян на той момент вже виїхали з міста і поїхали хто куди, інші залишалися у своїх домівках, запаслися їжею та склали тривожні валізи. Через кілька днів наша родина прийняла рішення поїхати з Харкова до міста Мерефи, що на Харківщині, куди, за словами батька, не долітали ворожі літаки.

Їжі на той момент бракувало, тому деякі продукти харчування доводилося замовляти аж з іншої області.

Для себе ми зрозуміли, що, незважаючи на складні обставини, потрібно цінувати кожну мить і жити зараз, адже ніхто не знає, що буде завтра.

Зараз ми продовжуємо жити в Харкові, але в нашій родині досі присутнє відчуття тривожності. Щоразу, коли лунає сигнал повітряної тривоги або надходить сповіщення про загрозу для нашого міста з офіційних джерел інформації, мені стає страшно. Під час обстрілів ми всією сім’єю ховаємося в коридорі та дзвонимо своїм родичам, запитуючи, чи все в них добре.

Війна досі триває, але потрібно продовжувати жити далі, не здаватися та не втрачати надію на світле майбутнє, бо хто як не ми створить його та відбудує країну.

Ми з родиною намагаємося допомагати в наближенні перемоги в міру своїх сил: донатимо на ЗСУ та допомагаємо волонтерам, збираючи пластикові кришки для виготовлення турнікетів для наших військових.

Тому, не зважаючи ні на що, українці продовжують вірити в Перемогу та наближають її своїми силами.

Найбільше я мрію, щоб війна в Україні нарешті закінчилася, і ми знову стали жити спокійним, мирним життям.