Глітко Валерія, учениця 9 класу Харківського ліцею №28 Харківської міської ради
Вчитель, що надихнув на написання есе - Зарудня Тетяна Станіславівна
Чому бути українкою – це моя суперсила?
Мить! Зупинись!
Країна, що має крила!
Україна!
‘’Нема на світі другої України, немає другого Дніпра’’, - відома цитата Тараса Шевченка з книги ‘’І мертвим, і живим’’. Я вважаю, що ця фраза насправді має великий сенс, нема заміни нашій Батьківщині, вона така єдина і могутня. Віками наші пращури намагались звільнити Україну від ‘’шкідників’’. Вони боролися задля свободи та нашого з вами спокійного життя, і зараз наші захисники це роблять.
Російсько-українська війна виявила особливі грані сили нашого народу, міць Збройних Сил України.
Це дуже відповідальний період, українці змогли об’єднатися і створити потужний щит проти агресії. Ця оборона надає впевненості в тому, що ми подолаємо ці випробування. Як же нам, браття й сестри, пережити цей момент ?
Потрібно прийняти реальність, війну, всі її жахи, минулі й теперішні, майбутні випробування. Як би не дивно це звучало, але саме це дозволить позбутися невизначеності, але й ми з вами можемо допомогти чимось.
Наприклад, моя школа та школярі усім серцем намагаються допомогти чим можуть, діти створюють різні поробки, які потім продаються і збираються кошти для ЗСУ, у минулому році мій ліцей зібрав сорок п’ять тисяч гривень, і зараз теж це робить. Моя сім’я разом зі мною надсилала кошти для воїнів.
Коли почалась війна, я спочатку нічого не зрозуміла. Моїм батькам просто зателефонували друзі та повідомили таку новину. Я і не усвідомлювала спочатку всю серйозність ситуації, але це було недовго, потім прочитала новини і відчула на собі цей жах.
Прийшло усвідомлення, а потім з’явилась тривога, що буде далі, яке майбутнє, переживання за близьких. Стрес від війни, безумовно, впливає на наше ментальне здоров’я. Ми не можемо ігнорувати стресову ситуацію, уникнути її. Дуже дякую моїй сім’ї, яка простягла мені руки допомоги і підтримала, пояснила все і допомогла впоратися. І я їм відповідаю взаємністю.
Зараз я не сумніваюся в своїх силах і завжди намагаюся бути на позитиві, у мене з’явилось чітке розуміння, що я не одна і зі мною завжди будуть рідні.
Ви також можете поділитись з близькими для вас людьми в будь-якій ситуації, адже якщо це дійсно така людина, вона завжди допоможе, вислухає, а якщо у вас все ж таки нема її, то ви завжди можете розповісти про це психологу, в кожному навчальному закладі він є. Бажаю всім щасливого життя і справжніх рідних поруч!
І знов політ!
Я маю крила!
Я суперсильна!
Я – в Україні!
