Була вдома дивилась новини і дзвонила рідним та близьким. Потрапили під нічний обстріл разом з донечкою, якій всього 4 роки. Дякувати Богу отримали легкі поранення рук та ніг. Шокувала байдужість медиків і водночас підтримка мало знайомих людей. Стикаюсь кожного разу з проблемою великих черг для того, щоб набрати питну воду.Ми живемо з донькою вдвох тому, що чоловік служить. Дивує підтримка людей, які не дивлячись ні на час і відстані допомагають, як звичайним людям, так і військовим. В мене є джинси які були в моїй крові після нічного обстрілу вини цілі і вже виправні, але я досі не можу їх одягнути через спогади тієї ночі.