До війни я мешкав у селі Терпіння Мелітопольського району. Зранку 24 числа поїхав до Генічеська - повіз племінника до військкомату на медогляд. Там було зачинено. Сторож сказав, що почалася війна. Ми поїхали додому. І вже по дорозі з Генічеська побачили, що стоять БТРи та вантажівки з російською піхотою.

Росіяни зайшли в село і почали шукати, хто служив в АТО. Я втік у Запоріжжя, а потім поїхав до побратима. 

Зараз живу в нього. Дружина залишилась вдома. Дочка, онуки і зять виїхали до Німеччини. Зараз там.

В селі вода і їжа були. Я після інсульту приймаю ліки, тому стараюся, щоб у мене був запас. Шкода хлопців, які ні за що гинуть. 29 травня цього року я виїхав на підконтрольну Україні територію. Приємно, коли хлопці наші території звільняють. 

Коли звільнять всю Україну, тоді й війна закінчиться. Мрію повернутись додому і погуляти з онуками.