Мовчанюк Артем, 8 клас, ЗЗСО I-III ступенів №6

Вчитель, що надихнув на написання есе - Яценко Світлана Петрівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Страшний час застав Україну три роки тому. І досі триває він. За час війни нами, українцями, було зроблено неймовірну кількість добрих справ. Хтось пішов захищати Батьківщину. Хтось став волонтерити й допомагати військовим та біженцям, які потребують допомоги. А хтось розповідає та розповсюджує правду про війну в Україні. Та для всіх нас життя змінилося назавжди.

Я теж хочу розповісти, як я зі своєю родиною допомагав і продовжую допомагати людям, які постраждали під час повномаштабного вторгнення.

У перші дні ми прихистили в себе вдома трьох військових. Годували їх і надали місце для ночівлі. Ми старалися підтримати їх морально, як тільки могли. Для всіх це був тяжкий момент життя. Так продовжувалося пів року.

За час війни ми багато допомагали волонтерам. Влаштовували дитячі блокпости та збирали кошти. Також передавали консерви, солодощі, медикаменти, канати тощо. А коштами ми допомагаємо і до сьогодні. Хоч це і невелика допомога, але, як то кажуть. мале діло краще за велике безділля.

Та, напевно, найбільшою допомогою було інше. На початку зими 2024-2025 року (перші числа грудня місяця) відбувся маштабний обстріл. Постраждало багато областей, районів і міст.

Під обстріл попав і Гайсинський район, зокрема місто Ладижин. У ті дні Ладижин був між молотом і ковадлом. Влучило в Ладижинську ГЕС. Хоча це було вже не вперше та було дуже відчутним для міста. Отоплення було вимкнено в той час, коли на вулиці було холодно.

Чесно кажучи, не пам’ятаю, чи все місто залишилося без отоплення, чи не все. Наперед кажучи, мій батько володіє невеликим підприємством у нашому рідному Гайсині. Підприємство базується на виготовленні пілетів для отоплення. Тому було виготовлено декілька десятків тон продукції. Це і допомогло в той час. З татом зв’язалися і домовилися придбати товар для отоплення значної кількості міста Ладижин. Пілети продавалися по собівартості, а то й нижче собівартості. У день могли придбати від декількох до десяти тон.

Таким чином тиждень частина Ладижина отоплювалася продукцією, яку було виготовлено з запасом. А через тиждень в Ладижині було відновлено отоплення.

Не впевнений, що це можна назвати благодійністю. Але все ж таки.Ці моменти змінили моє життя повністю. Я зрозумів, що кожна допомога важлива. Я почав більше цінувати те, що в мене є. Хоч кожен день став рутиною. Та я ніколи не забуду їх. Вони стали одним великим життєвим уроком. Що потрібно цінувати кожен день, яким би він не був.