В перший день війни я була шокована. Почалися постійні вибухи, над моїм будинком літали винищувачі. Якийсь час у місті не було газу, але особливих потреб я не відчувала. Єдине, що постійно відчувала, - напругу всередині, це дуже тяжко. 

Моя донька виїжджала з міста. Ледь не потрапила під обстріл на Краматорському вокзалі, коли загинуло багато людей. На щастя, виїхала звідти раніше. Сподіваюсь, скоро побачити доньку, коли закінчиться війна.