З цією війною я змушена жити з дитиною не у своєму місті, не у своїй квартирі. Я не можу працювати, так як у нас не працюють ні гуртки ні дитячі садки. Старша дочка змушена була виїхати і шукати тимчасовий притулок в іншій країні, ми дуже сумуємо за нею. Хочеться додому, хочеться розвитку моєму маленькому синові, як було раніше. Але поки страшно, постійні ракетні обстріли мого міста та сирени лякають дитину.

Найважче було залишити свій будинок і страх за дітей, страх вибухів. Коли до нашого будинку прилетів снаряд, був сильний вибух, дитина злякалась та довго заспокоювалась.